Легкосилосующиеся рослини дають хороший силос як при силосуванні в чистому вигляді, так і при додаванні до них трудносилосующихся рослин в таких кількостях, аби вміст цукру в суміші був трохи вищий за цукровий мінімум.

Трудносилосующиеся рослини дають задовільний силос - при додаванні до них невеликої кількості легкосилосующихся рослин. Рослини, що не силосуються, можна силосувати лише спільно з легкосилосу-ющимися.

На якість силосу значний вплив надає вологість маси, що силосується. Оптимальною вважається вологість 65—75%. При такій вологості бродіння відбувається нормально, в силосі переважає молочна кислота. У вологішій масі є в розчиненому стані протеїн, вуглеводи, солі, які при силосуванні зброджуються в оцетову і масляну кислоти, нейтралізують молочну кислоту, що наводить до ненормального протікання процесу бродіння. Такий силос має низьку поживність і погано поедается тваринами.

При силосуванні сировини з вологістю вище 75—80 % збільшуються втрати живильних речовин з силосу. При силосуванні дуже соковитих рослин (з вологістю більше 80%) живильні речовини втрачаються із-за витоку соку, що містить цукор, органічні кислоти, білкові речовини, мінеральні солі і каротин. За даними І. А. Абрамовіча і ін., в силосі, приготованому з кукурудзи молочної стиглості, при зберіганні його в буртах і курганах втрати сухої речовини в результаті витоку соку досягали 12 %.

Для здобуття високоякісного силосу рослини з високим вмістом води необхідно силосувати не в чистому вигляді, а в суміші з сухішими кормами (солом'яним різанням, половою і ін.). Спільне силосування кукурудзи з соломою позитивно впливає на процес консервації зеленої маси, збагачує силос сухою речовиною, підвищує вихід готового силосу і покращує його живильні якості. Спосіб економічно виправдовується, і господарства отримують дешевший корм.